Написання мемуарів та біографії — це дуже особистий процес. Спроба подивитися на власне життя і, можливо, побачити те, що раніше було непомітним та здавалось неважливим. Крок за кроком людина проходить заново життя, щоб зрозуміти себе та свої вчинки.
Звісно, як показує практика, можуть писати і про життя іншої людини. Це відбувається не так часто, і тут треба розуміти, що це теж особиста історія, бо ми не будемо писати про того, хто нам байдужий.
Перед тим як писати
Мета
За якими принципами має бути написана така книга? Головним з них є чесність — в першу чергу перед собою — на всіх етапах створення. Треба відверто сказати собі, для чого це взагалі робиться. Знайти додаткові сенси власного існування? Потішити власне его значимістю написаної про себе ж книги? Щось донести нащадкам?
Кожна з цих версій має право на існування, але ви маєте визначити основу, бо це неймовірно важливо. Як показує моя практика роботи з написання такої літератури, не розуміючи мети, мемуари не напишуться. Людина буде дивитися на текст, і як би він якісно не був написаний, все це буде їй не подобатися. При чому абсолютно неважливо — писала вона сама, чи їй це робив професійний гострайтер.
Тому чесність у меті — це ключ до таких мемуарів, які не будуть закинуті до шухляди, а навпаки: побачать та прочитають і через 100 років.
Який ви є?
Друге не менш важливе — це визначитися, яким ви хочете себе бачити у власному автобіографічному творі. Відповідь «таким як є» не підходить. Це теж перевірено практикою.
Хтось хоче підкреслити власні сильні сторони та досягнення — отже, має бути крута людина, приклад якої варто наслідувати.
Хтось — спокутувати гріхи цією сповіддю та застерегти інших від повтору власних помилок. І все це відбуватиметься шляхом подання себе не в самому вигідному світлі людини, яка наробила у своєму житті багато нехорошого.
Хтось буде бачити себе майже революціонером, неймовірним коханцем чи ще кимось. Головне тут одне: виконавцем будь-якої ролі може бути одна й та сама людина. Кожен із нас має у своєму багажі як помилки, так і дуже хороші вчинки. Кожен із нас проявляв як героїзм, так і страх. Я можу майже нескінченно перераховувати як хороші, так і не дуже хороші якості, але суть одна: вони всі можуть поміститися в одній людині. Тому питання не в тому, яка вона є, а в тому, яка вона буде у власних мемуарах.
І знову про чесність
Виглядає нещиро? Типу треба завчасно створити собі образ, який може не відповідати дійсності, і писати про нього що хочеш? Ні. Не так. Просто, як показує практика, будь-яке подання людини в мемуарах буде правдивим, якщо при написанні спиратися на фактичні події.
Чесність — це відсутність видумки, а не перерахування всіх якостей: як поганих, так і хороших.
Звісно, можна спробувати подати персону як постать суперечливу. Це буде хороший збалансований і, до речі, досить цікавий варіант, але згадайте неоднозначні постаті в кіно чи художніх книгах. Ми все одно рано чи пізно визначаємо їх у рамці «хороший — поганий».
Тому якщо питання про суперечливість образу — я це підтримую. Так буде цікавіше і реалістичніше. Але разом із тим основа все одно буде одна, як би ми не насичували події різними за полярністю вчинками головного героя мемуарів.
Треба попрацювати
Тільки після того, як ви визначилися, яким будете, можна починати писати. І тут дуже важливим моментом є готовність до переписування. Так може статися, що через деякий час ви зрозумієте, що все ж таки визначилися неправильно. Суть не в тому, що ви — неправильний. Просто може виявитися, що хочеться писати про іншу людину, якою ви теж являєтеся.
Ми багато чого змінювали в нашому житті. Багато чого зараз розуміється не так, як це було п’ять чи десять років тому. То чому книга про наше життя має «зайти» з першої літери? Звісно, у моїй практиці є випадки, коли мемуари були написані з ходу і без переписувань. Але це не більшість випадків — однозначно.
Як писати
Я вже неодноразово писав про те, що не люблю схеми, оскільки вони можуть ламати творчу складову. Але разом із тим розумію, що для того, хто вирішив самостійно написати про себе, треба дати якісь орієнтири, щоб було легше рухатися в досить складному світі творчості. Особливо, якщо це дуже суб’єктивна творчість — про себе. До речі, про роль плану при написанні книги я писав окремо.
Саме тому дам конкретні відповіді на ті питання, які обов’язково у вас виникнуть.
З чого почати?
Дуже часто починають з дати народження. Схема, яку ми реалізовували ще в школі, дає своє. Я завжди питаю: для чого ця дата? Якщо в ній закладено якийсь сенс — то ок. Щось на кшталт: «Я народився першого вересня, а отже на честь мене(?) дітей по всій країні гарно одягають та відправляють до школи».
Ось вам жарт, який характеризує вас як людину із почуттям гумору. Якщо ж ви хочете просто вказати ваш вік як базову інформацію — напишіть краще, скільки вам років. З цього одразу буде зрозуміло, що ви пройшли певний шлях. І нікому при цьому не доведеться сидіти із калькулятором.
Ім’я. Звісно, воно має бути. Ви його здебільшого не обирали. Отже вам просто треба познайомитися із читачем — та й годі.
Місце народження. Наповніть розкриттям якоїсь специфіки. «Я народився в …, яке в … році було майже заповідником для гопників.» Чи щось типу такого. Це одразу зможе дати певну характеристику того, в яких умовах ви зростали.
На контрасті це одразу можна порівняти із вашим нинішнім статусом, де ви знаходитесь в іншому просторі та в іншому статусі. Або навпаки — підкреслити те, що ви й далі тут перебуваєте. Точка «А» та точка «Б» у вашому житті є чудовим порівнянням та грою на контрасті.
Перший варіант покаже ваш шлях та викличе цікавість. Другий направить читача в русло того: а чого, власне кажучи, нічого не змінилося? Чи змінилося, але треба розібратися, що саме.
Ось ці два приклади вже вказують на те, якими ж будуть ці мемуари. Чи то про зміни, чи про вкоріненість та цінність того, що людина мала із самого початку.
Після вступу
Ну а далі, побудувавши ось цей старт, можна рухатися далі. Куди? До тієї точки, в якій ви знаходитеся на момент написання біографії. Треба зрозуміти, що мемуари — це не опис життя як такого, а рух до конкретного місця, відведеного під ваше теперішнє. Навіть якщо ви пишете про когось, кого вже, на жаль, немає, все одно все треба звести до тієї точки, де знаходитеся ви. Бо саме вашими очима все це бачиться і вашим сприйняттям формується сприйняття інших.
Оцініть все важливе, що у вас є, і напишіть в основній частині про рух саме до цього. Музикант, який в дитинстві закохався у вчительку музики і згодом почав жити нотами та всім із пов’язаним? Тоді пишіть про школу, уроки цієї прекрасної пані і вашу в цьому участь.
Не було уроків музики, а все інше вам було нецікаво? Ну тоді вкажіть, що школа була нудною штукою, і рухайтесь далі до того, що вплинуло на ваші досягнення. А цей період просто викиньте з книги — та й усе.
Важливе та обов’язкове
Як же не написати про школу, якщо це було десять чи скільки там років життя? Дуже просто. Взяти і не написати, бо нічого обов’язкового у мемуарах немає. Забуваємо про шаблон шкільних часів, коли всі в автобіографії писали однаково про своє життя, наче воно не відрізняється і не містить індивідуальних процесів для кожної окремої дитини.
Ми пишемо про власне життя. Воно важливе для вас, бо в ньому відбувалися ті чи інші знакові процеси, там були важливі для вас люди, і ви зробили важливі для себе і когось іншого речі.
Ось це важливо. Нікому — в першу чергу вам — не цікавий ваш похід за хлібом десять років тому. Навіть якщо це ювілейний тисячний похід. Якщо при цьому не сталося щось важливого — треба забути про цю маленьку частину вашого шляху. Як і про багато іншого у житті, що не є визначальним для вашого нинішнього стану та життя.
Цінність і фінал
Цінність
Я не намагаюся применшити те, що відбулося з вами на вашому ж життєвому шляху. Написання мемуарів — це концентрат важливого. А також власне усвідомлення багатьох речей, про які не буду говорити зараз. Ви все одно не побачите їх, поки не почнете писати самі чи з гострайтером.
Просто в цей момент у когось може виникнути страх, що без ось цього «ходив по хліб» книга, а значить і життя виявляться ненаповненими. Людина, що хоче написати власну біографію, уявляє, як дивиться на п’ять сторінок власного життя і починає будити в собі комплекси марно прожитого.
Звісно, я не можу сказати, що такого точно не буде. Але разом із тим, написавши не одні мемуари на замовлення, я ні разу не мав справи із нецікавою людиною. Медсестра, бізнесмен, менеджер з продажу. Кожному з них було що сказати, і в кожного з них було неймовірно цікаве життя. Більше того, вони самі цього не розуміли. Але магія книги та щирі спогади зробили свою справу.
Звісно, медсестра не може похвалитися завоюванням ринку, як це міг зробити бізнесмен. Але вона розповіла дуже багато про те, що робить, і ми отримали дуже чуйну та ніжну книгу із невидуманими людьми.
Бізнесмен не врятував чиєсь життя, але його історія успіху може надихнути інших людей здобувати значних досягнень.
Менеджер з продажу може розповісти своє, і воно буде таким, чого не буде у інших.
Всім, хто сумнівається у значимості власного шляху, я впевнено скажу:
Ви є. Значить так треба. Значить ви представляєте цінність. А значить вам у будь-якому випадку є що про себе розповісти.
Фінал
Розповівши про власне життя та шлях, вам залишиться завершити написання мемуарів. Це має бути висновок. Чи висновки. Ви маєте щось сказати собі та іншим. Це може бути щось розгорнуто-філософське або просте. Щось на кшталт «робіть ось так» чи навпаки «не робіть так ні в якому разі». Це ваше. Ви вдруге пройшли свій шлях, але цього разу відкинувши неважливе та сконцентрувавшись на основі.
Унікальний шанс, даровано далеко не кожній людині — зрозуміти себе, зрозуміти життя та світ.
Кажіть щось. Нове, що ви самі недавно усвідомили. Старе, у вічності якого ви переконалися.
Вам обов’язково треба щось сказати собі, іншим, а потім продовжити своє важливе життя або почати нове.
Ну і наостанок
Чи ставлюся я зневажливо до написаного «Я народився… Пішов до школи… Вступив до вузу… Пішов на роботу…»? Ні. Це життя людини і воно є найбільшою цінністю. Так прийнято вважати — і мною це підтримується.
Просто я, як професіонал, знаю, що можна написати значно краще, вклавши в кожну літеру справжнє життя.
Тому пишіть самі, звертайтеся до спеціалістів за послугами і проживіть своє важливе життя ще раз.
— Я пишу книги на замовлення. Якщо розповісти історію свого життя, можемо зробити це разом. Написання мемуарів.
Василь Ковальчук 11.05.2026
