Можливість прожити іншу роль
Загалом це доволі цікава ідея. Помістити себе в інший світ в іншій якості, але при цьому залишитися собою. До мене, як до гострайтера, доволі часто приходять із таким, і я майже завжди беруся із великим задоволенням за таку роботу, бо це, як уже казав, дійсно цікаво.
По суті, така книга є можливістю зіграти іншу роль в іншому світі. Причому максимально наближено до реальності. Така собі мрія, яка ось-ось і стане чимось більшим, ніж просто думкою. Хтось грає роль закоханого вампіра, хтось стає лідером великої армії, хтось героєм-коханцем, а хтось вирушає до світу Гаррі Поттера і займає там своє живе місце.
Спосіб пізнати себе
При всій казковості та фентезійності процесу, така література – це доволі цікавий спосіб пізнати себе. Інші умови, інші дії та інші наслідки. Ми все одно пишемо щось таке, у що можна повірити. Навіть якщо це видумка.
Із професійним письменником чи самостійно, але кожен, хто пише про себе або когось іншого, все ж таки прагне, щоб все це було логічним та зрозумілим. І ось тут виникають дуже цікаві моменти, бо така книга – це чи не перша спроба максимально глибоко та відповідально усвідомити наслідки своїх дій. Так відбувається, тому що вибудовування сюжету – це аналіз того, що відбулося, із наступною спробою побудувати розвиток на основі того, що вже зроблено.
Дуже часто при написанні книги я чую щось типу «ось це давайте я по сюжету не буду робити, бо мені далі хочеться, щоб відбувалося наступне». В житті ж ми далеко не завжди заглядаємо так далеко і вкрай рідко намагаємося зрозуміти глобальні наслідки того, що ми робимо, і його вплив на інших.
Це не мемуари
Звісно, ніхто не проходить з ідеєю написати про себе таку художню книгу, яка точно відображає реально пройдений шлях і нічого більше. Для цього існує інший напрямок під назвою «мемуари» чи «біографія». Художня ж книга про себе чи когось іншого завжди буде спиратися на реальні події, але не обов’язково їх повторювати. До того ж, знову таки, коли є прагнення стати в книзі головою потужної міжпланетної корпорації, то до чого тут взагалі та реальність та біографія?
Як пишеться така книга та на що звернути увагу
Моєю першою порадою буде залишити справжні імена. Ви можете полетіти в інший час, планету чи навіть вимір. Саме для цього такі книги і пишуться: дозволити собі те, що прямо тут і зараз недоступне.
Я раджу це своїм клієнтам, і воно вистрілює. Реакція знайомих завжди вибухова: «О. Так це ж ти!» Такий момент одразу пробуджує в них цікавість, тому що і вони не проти подивитися на того, хто займає певну частину їхнього життя, в новому амплуа.
Другою порадою є визначитися із тим, що саме ви хочете перенести в книгу. Чим більше такого буде, тим краще. Проте перенесене має бути підібране в одній стилістиці із оповіданням. Не можна ніяк зашити в книгу про кам’яний вік нелюбов літати. Звісно, погратися завжди можна, але кожне таке обґрунтування буде забирати частину книги та увагу.
Все ж логічне та органічне залишайте. Це можуть бути фрази, моменти стосунків, їжа. Зовсім не обов’язково насичувати історію якимись видатними процесами. Саме це ідентифікує вас або когось іншого в книзі.
Третя порада. Не заявляйте високу планку відповідності реаліям. Не буде такого у художньому творі. Буде багато видумки, і, що важливо, такого, що ви взагалі не планували в книзі.
Четверте, і воно стосується роботи із професійним письменником. Гострайтер збере все, що ви йому принесли, і почне малювати шлях до точки, яку ви поставили у фіналі. Якими саме шляхами це буде відбуватися, ніхто не знає наперед. Але будьте готові до того, що це не буде так, як ви відчували. Не знали, не планували, а саме відчували. Тому що у випадку наявності готового плану його треба дати гострайтеру. У випадку його відсутності будьте готові до того, що це буде якось не так чи не те. Це абсолютно нормальна ситуація, коли у вас ще не сформувалося кінцеве бачення всього сюжету, а книга вже пишеться.
Невідповідність вашому внутрішньому – це абсолютно нормальний процес. Але це абсолютно не перешкоджає написанню для вас хорошої книги. Треба дивитися на процес. Чи виглядають логічними герої, чи «зашиваються» в книгу ті вихідники, які були надані гострайтеру на старті, чи рухаєтеся ви в книзі в ту фінальну точку, яку визначили ще до початку співпраці.
Якщо це відповідає, значить, ви пишете вашу книгу. Якщо ні, то чиюсь іншу. Інших варіантів визначити це не існує.
П’яте. Будьте готові до того, що ваш герой буде виглядати на певному етапі якось, скажемо так, непрезентабельно. Це абсолютно нормальна історія зростання центральної фігури по ходу розвитку сюжету. Але запам’ятайте. Головний герой обов’язково має бути гіршим за вас нинішнього. Пояснювати це не буду. Просто прийміть як основу.
Шосте. Сюжет. Якщо ви пишете самі, стосовно всього, що пишеться в книзі, ви маєте собі відповісти на питання: для чого? Не має бути подій заради подій. Все, що викладається літерами, має створювати настрій та/або породжувати якісь процеси та викликати реакції.
Якщо ви пишете із гострайтером, то він має вам відповісти, для чого цей шматок в книзі і який його функціонал. Нічого зайвого та незрозумілого. Проте треба враховувати момент творчого пошуку та натхнення. Інколи просто пишеш, бо так відчуваєш, а чому саме це написано, розумієш пізніше. Але разом із тим пояснення має все одно бути. Просто пізніше і не через рік.
Сьоме і фінальне. Не ставтеся до всього цього серйозно та не ставте себе у залежність від книги. Грайте, творіть і не завантажуйтесь у це, як у справу свого життя. Це книга. Вона про вас. Але це й розвага, як вона є. Дозвольте собі побути кимось іншим, щоб усвідомити, що ви і так класний. Дозвольте собі зробити пробний крок туди, де вам може сподобатися.
Ну і ще.
Якщо ви нікому не збираєтеся показувати цю книгу, то можете обійтися і без спеціаліста. Але залучіть професіонала, якщо ваш рукопис може бути підданий критиці. В такому випадку він має бути міцним та зарядженим на досягнення вашої мети та захист від тих, у кого такої книги немає.
Написати художню книгу про себе із професійним письменником. Переходьте за посиланням.
