Кома

Опис

Чергова лекція, черговий нудний тупняк. Андрій позіхнув і продовжив абстрагуватися від тієї фігні, яку ніс черговий за сьогодні викладач. В даному випадку це викладач із філософії.
Яка ж каламуть… І нічого не вдієш. Доводиться втрачати кращі молоді роки, просиджуючи в аудиторіях, замість того, щоб… щоб… Андрій не встиг додумати прекрасну картину нездійсненої реальності. Генка, який мирно задрімав за ним, раптом різко схропнув, чим привернув увагу як студентів, так і викладача, якого звали Антон Миколайович.
Хтось із дівчаток хихикнув, хтось із хлопців, попрямував до «сплячої красуні» щоб розбудити, бо «вона» почала хропіти вже на всю аудиторію.

- Не треба цього робити. Нехай спить людина. - почувся голос викладача.
- Тим більш, що він того, що він прокинеться, нічого в його житті не зміниться.

Хтось у відповідь на ці слова розсміявся, розуміючи викладача так, що не дуже розумному  Гені знання не заходять в будь-якому стані. Проте, як виявилося, на увазі малося зовсім інше. Антон Миколайович повернувся до студентів, що веселилися, і додав:

- Я не жартував. Загалом те, що я сказав, не смішно. Якщо всі ви зараз заснете, то у вашому конкретному житті теж майже нічого не зміниться.

Дімі подумалося: «Ну от. Наразі заведе звичну викладацьку пісню про те, що ми не слухаємо його лекції. А що їх слухати? Вони ж нецікаві»

- Якщо хтось із вас зараз подумав про те, що я почну читати нотації на тему вашого недбайливого ставлення до навчання, то не варто. Йдеться зовсім не про це. Ідея в тому, що людина в принципі переважну частину свого життя спить. І не в тому сенсі, що ми спимо в ліжку. Я про інше. Про ту частину, яку через непорозуміння чомусь називають активним режимом.
- Повірте, нічого там активного немає. Згадайте свій сьогоднішній день. Як ви зранку прокинулися, зробили свої справи в туалеті, ванній, чогось, мабуть, з'їли і приїхали сюди, нібито вчитися. Візуально це виглядає досить активно, але що із усвідомленням процесів, у яких ви перебуваєте?
- Спробуйте напружити мозок і постарайтеся згадати хоч трохи усвідомлених деталей свого ранку. Повірте, буде такий мізер, що про нього навіть немає сенсу говорити.
- У вашій так названій активності не було ні вас, ні вашого розуму. Ви все це зробили на автоматі, самі перебуваючи головою в якомусь іншому місці, або, скоріш за все, ніде. Як уві сні.
- Ось начебто тут робите собі каву, і все виглядає активно та усвідомлено. А насправді, конкретної розумової участі в тому, що ви робите, не берете. Ви просто спите там і спите тут. І, по суті, спите скрізь.