Вступ
Зав’язка
Основа частина
Кульмінація
Розв’язка
Для тих, хто хоч трохи знайомий із письменництвом, відомий класичний варіант побудови сюжету: зав’язка, розвиток, кульмінація, розв’язка.
Є багато незгодних із такою схемою. Її називають примітивною та додають велику кількість пунктів, підпунктів та інших деталізованих моментів. У своєму бажанні показати істинно-справжню структуру книги, такі люди на певному етапі створюють монструозний перелік і кажуть: роби ось так і ніяк інакше.
Мені така складна та насичена деталями історія не подобається, бо вона повністю позбавляє письменника свободи творчості, перетворюючи написання книги на те, що дуже схоже на заповнення форми в якійсь державній установі. Там немає маневру. Немає можливості створити щось нове, бо на все буде свій алгоритм – старий та з часом нецікавий.
Саме тому я проти деталізованої сюжетної арки. У кожного письменника має бути свобода маневру та право як помилитися, так і створити щось дивовижне та нове. Тому залишаюсь в режимі «зав’язка, розвиток, кульмінація, розв’язка», приймаючи це як базову основу, але аж ніяк не сувору інструкцію.
Розповісти про всі ці складові в одній статті не вдасться. Великий обсяг матеріалу. Саме тому мова піде про зав’язку, а далі вже в наступних статтях розкриються й інші складові.
Ну і наостанок чесне зізнання в тому, що тут не буде чітких схем. Було б дуже дивно починати статтю про неприйняття такого і тут же вам пропонувати те саме. Мета статті – дати розуміння того, як пишеться зав’язка. Це значно важливіше, тому що кожен із вас буде писати щось своє. Особливе та індивідуальне. Так, спираючись на інших авторів, але своє. І саме для того, щоб реалізувати себе та свою ідею, ви маєте розуміти, як пишеться зав’язка. Маєте бачити, чому в тій чи іншій книзі вона написана саме так.
Тоді вам вдасться написати щось своє із розумінням хорошого письменника, а не просто скопіювати, так нічому і не навчившись.
Зав’язка не вступ.
Зав’язка – це в першу чергу розкриття світу та відображення його логіки, разом із розкриттям героїв або створенням передумов для їх розкриття. І тільки в другу чергу (але теж дуже важливу) ми маємо відобразити події, з яких буде стартувати все, що відбувається в книзі. Звісно, це буде майже завжди робитися одночасно, але перша черга важливіша, бо якщо читач не буде вірити в світ книги, йому буде абсолютно байдуже, що у ньому відбувається.
Я вже писав статтю про вступ. З нього теж починається книга, але вступ та зав’язка – це не одне й те саме. Перший – це місток, який викличе зацікавленість та перенесе читача до світу книги. Зав’язка ж має познайомити із таким світом, розповісти про його умови та показати визначальні аспекти.
Ці дві частини книги розпочнуть свою реалізацію одночасно. Але вступ – це короткочасний спалах з одним простим завданням: завести читача у книгу. Зав’язка ж – це первинне розкриття світу, героїв, логіки та віри у все, що відбувається.
Відмінність більш ніж очевидна, як і схожі моменти.
Світ багатьох головних героїв
Як же правильно писати зав’язку? Необхідно в першу чергу визначитися із тим, про що базово ваша книга. Потрібна концентрація на, скажемо так, світоутворюючому. На тому, що є центром книги.
Для прикладу візьмемо твір «Браковані люди». В ньому йде мова про стосунки між богами та їх боротьбу за людей. Із відображенням всього цього через призму сучасності. Люди в цьому творі нічого не вирішують, а отже, центр всього буде там, де взаємодіють вищі істоти. Отже визначилися і йдемо до зав’язки.
Ми бачимо на старті, як заряджений та дуже агресивний чоловік йде по коридору офісу, навколо нього спалахують блискавки (демонстрація надздібностей), а персонал навколо нього намагається вести себе дуже тихо, щоб не привернути зайвої уваги (високий рівень в ієрархії). Потім він підходить до кабінету із табличкою «Бог» (розкривається рівень істот) і заряджено та агресивно вривається всередину.
Далі між Богом та Сатаною (ну хто ще може собі дозволити там себе так поводити) відбувається конфлікт з приводу того, що перший вирішив знову втопити всіх людей (розкриття суті конфлікту). Подальша розмова відображає розстановку сил та статус кожного з них.
Абсолютно робочий початок зав’язки, що розкриває перед читачем цікавий світ, повідомляє про наявний конфлікт і починає потихеньку затягувати у вир подій. Така зав’язка будується тоді, коли треба показати комплексний світ, де існуватиме та діятиме багато учасників, ув’язуючи все в один тугий вузол безпосередньо в кульмінації книги.
Суперечлива постать головного героя.
Інший підхід можна застосувати, коли світ вибудовується навколо однієї особи і саме вона є тим єдиним джерелом сприйняття, яке будує для читача певну картину.
Яскравим прикладом для цього є зав’язка у книзі «Супергерой».
На старті книги ми бачимо перед собою головного героя Женю, який живе у неприбраній, брудній квартирі (розкриття характеру героя через обстановку навколо). Він виглядає вкрай непрезентабельно, але разом із тим несе якусь місію в цьому світі (гра на контрасті, коли таємнича місія та безлад висвітлюють таємничість та потужність головного героя).
Необхідність в інтернеті є тригером, який запускає події у розповіді. Вона виглядає теж не надто серйозною, що розуміє і сам головний герой, жаліючись на те, що йому, «великому», доводиться займатися такими дрібницями.
Зав’язка такого плану робить акцент на тому, хто буде центром. Стартова суперечливість цієї постаті до самого кінця веде читача в такому самому змішаному стані, і саме це є базовою ідеєю, яка буде присутня впродовж всієї книги. Це відповідність початку книги всьому тому, що буде далі.
І саме ця сама суперечливість постаті Євгена є джерелом неочікуваного сюрпризу, коли нарешті з’ясується, що за місію він несе. Є стартова логіка, яка цілком розкриває себе в тому ж стилі вже в кінці книги, зберігаючи стилістику та наповнення.
Центр світу – не людина?
Зав’язка книжки «Заповітна мрія» ставить в центр входу в новий світ музику. Рожер Фрику – неймовірно талановитий музикант, який вривається в життя керівника оркестру. Він займає весь простір кабінету, але разом із тим на фоні його власної віолончелі видається невеликим молодиком, який ще тільки починає свій життєвий шлях.
Головний герой, безумовно, він, але головна матерія – це якраз музика. З неї починається ця оповідь і нею же вона й закінчується. Суть зав’язки в даному випадку полягає в першу чергу не в тому, щоб показати ті чи інші події, а визначити для читача, що є головною цінністю в цьому світі. Тільки усвідомлення важливості музики зможе дозволити зрозуміти досить складний фінал.
Безмежність початку книги.
Варіантів зав’язки може бути ще дуже багато. Творчість безмежна. Навіть на прикладі своєї маленької бібліотеки я показую різні варіанти. І це в рамках одного автора. Саме тому я знову наголошую на тому, що потрібне розуміння, а не схема.
Одним із прикладів необхідності розуміння, а не форми, є загальна помилка для багатьох, хто прагне рухатися в рамках схем. Дуже часто в таких випадках письменник-початківець на певному етапі починає задаватися питанням: а де ж мені вже закінчити зав’язку та почати писати основну частину?
Відповідь парадоксальна: ніде.
Об’єктивно в більше-менш великому творі є череда подій, які породжують (зав’язують) наступні за ними події, які впливатимуть та створюватимуть все основоположне, аж до розв’язки. Глибокі думки та висновки будуть народжуватися на основі кульмінації, як центру книги із найбільшим градусом. Це теж свого роду зав’язка, але вже для читача, який тільки в цей момент по-справжньому починає думати та завантажуватися у книгу.
Вся книга може бути зав’язкою до наступної книги в серії. Треба просто зрозуміти, що зав’язка, як не дивно, ніде не закінчується, доки ви самі не прийняли таке рішення. І ніякі схеми в цьому не допоможуть.
Референси.
Звісно, хтось може зауважити, що я – досвідчений письменник, і як будь-який професіонал, можу говорити із легкістю про складні речі. В чомусь воно так і є. Разом із тим я теж свого часу писав свою першу книгу, відчуваючи текст та розуміючи книги на основі тих творів, які я прочитав до цього.
Саме це буду радити і вам. Скористайтесь тими прикладами та поясненнями, які я прописав до зав’язок у власних книгах. Саме з позиції розуміння.
Якщо вони вам не підійшли, то знайдіть ту книгу, що надихнула вас, подивіться на зав’язку там і спробуйте зрозуміти, що є центром твору і як хороший письменник зав’язав навколо цього все, що читач буде бачити в першу та другу черги.
Якщо ж ви нічого не читали, то шанс самостійно написати свою книгу досить невеликий. Звісно, у вас може бути дивовижний талант, але навіть надздібності не розкриваються одразу, оскільки досвід вирішує не менше. Ну а якщо його немає… Ну тоді варто звернутися за допомогою до професійного письменника і написати першу книгу разом.
Наостанок
Ну а тепер, як підсумок, розпишу максимально конкретні поради, залишивши за вами свободу творчості.
Ви маєте зрозуміти, що незалежно від того, про що ви пишете, зав’язка має розкривати світ книги, у який порине читач. Отже, треба визначитися із тим, що є центром створеного вами світу, почавши розкривати саме його.
Вкажіть на час шляхом якоїсь дії чи речі, яка може його відобразити. Літаючі авто для майбутнього, дерев’яний спис та одяг зі шкір тварин показують нам не просто так. Це характерні риси, які одразу налаштовують на відповідне сприйняття.
Специфічність тих чи інших стосунків варто розкривати на старті тоді, коли саме вони створюють специфічний світ та породжують наслідки. Рабовласницький світ вимагає прояву домінування одних над іншими. Світ, сповнений любові, вимагатиме прояву ніжності та задоволення від цього (якщо воно є).
Якщо ж центром всього є людина та її сприйняття оточуючого, то саме це і має бути розкрито на старті. Лізьте до головного героя в голову і діставайте найпотаємніше. Нехай це буде якесь особливе ставлення до звичних всім речей. Набір емоцій та внутрішня боротьба. Все це розкриватиме персонажа і вибудовуватиме у читача розуміння того, чому він вчиняє саме так і які з цього будуть наслідки.
На цьому у мене майже все, хоча тема сама по собі безмежна. Далі все залежить від вас та вашого розуміння. І це не мотиваційна промова. Це суть письменництва. Не шукайте схеми, а намагайтеся зрозуміти, як все це працює. Тоді у вас вийде своє.
Можливо, навіть таке, яке ще ніхто і ніколи не робив.
— Я пишу книги на замовлення. Якщо маєте історію, яку давно хочете побачити написаною, можемо зробити це разом. Послуги письменника.
Більше статей про письменництво — у блозі. Мої власні книги — тут.
Василь Ковальчук 08.01.2025 року
