Невблаганний Хронос.
Мишко сидів спокійно на дивані і споживав пивчанський. Так він ласкаво називав пиво, яке пив щовечора у своїй комфортабельній хрущовці. Жив він там один і зупинити його в цій благородній справі було нікому.
Перебуваючи на недосяжній простими смертними висоті, Мішаня у своєму єднанні з алкогольним Всесвітом, упустив дуже важливий момент: його благородний напій несподівано взяв і закінчився. Ситуація була не з легких. З одного боку були потрібні надзусилля на те, щоб підняти своє заповнене пивом тіло та принести його до найближчого супермаркету. З іншого боку, опинитися без пивчанського було нестерпно та жахливо. Такої долі Мишко не бажав навіть найлютішому ворогові, яким для нього була та людина, яка заборонила продавати пиво після 22-00.
До речі, про час. Якраз було 21-47 і як підказував набутий Мишком досвід, зупинити час не можна навіть якщо дуже голосно заявити про це на касі супермаркету. Відчайдушна спроба взяти гору над невблаганним Хроносом закінчилася тоді дуже болючими копняками від охорони та ще більш болючим безпивчанським вечором.
До речі, Мішаня весь час думав, що Хронос це бог алкоголіків, бо від слова “хрон”. А виявилось, що це бог часу. Ось така дивовижна штука.
Зібравши в кулак всю свою волю, невдалий підкорювач часу поквапився до супермаркету.
Завоювання дами серця.
Прихопивши пару літрушок, він поскакав ходою пораненої в сорок ніг сороконіжки до кас. Час невблаганно наближався до рокових 22-00, а черга просувалася вкрай повільно. У певний момент Мишко усвідомив, що або він буде наступним, або кінець світу в окремо взятій хрущовці настане раніше, ніж це заплановано згідно зі святими писаннями.
Дівчина, що стояла перед ним, була не його братаном. Замість нормального за мірками п’ятниці товару, а саме бухла, вона виклала на стрічку нескінченну кількість м’ясних обрізків, кісток та іншого дешевого м’ясного мотлоху. Таким навіть Мишко не наважився б закушувати свою амброзію.
Відчай підштовхував Мишаню нахабно влізти попереду дівчини, але вигляд охоронця, що пильно спостерігав за ним, разом з фантомними болями у його багатостраждальній дупі не давали цього зробити. Єдиним виходом, який бачився Мишкові полягав у стрімкому та безповоротному підкоренні дами, щоб вона поступилася йому своїм місцем в черзі добровільно.
Він нахилився до неї ближче і галантно сказав:
– Мадемаузель. У вас є їжа, я маю напої. Тож давайте об’єднаємо наше майно і проведемо захоплюючий вечір разом.
Дівчина розгублено відповіла:
– Це кістки та обрізки для тварин”.
Будь-який інший чоловік за такого фіаско негайно би зупинився, та дав би задню. Але не Мішаня. Він хотів бухати и його було не спинити.
– Так я і сам свого роду тварина. Хижа та небезпечна.
Хижак як він є.
«Хижак» при цих словах похитнувся і обдав даму серця перегаром.
Нескорена володарка звірів відсунулась від нього і скривилася. Охоронець напружився і зад Мишка панічно стиснувся у передчутті чергових впливів ногами на його м’яку поверхню.
«Суперхижак», осяяний алкогольною винахідливістю, перебільшено бадьоро сказав:
– Давайте вам допоможу. Швидше розкладемо по пакетах.
Дівчина, яка була б рада якнайшвидше закінчити своє спілкування з цим мутним типом, важко зітхнула і погодилася. Поки вона складала в пакети першу порцію м’яса та кісток, Мішаня, вміло підпхнув касиру своє пиво упереміж з іншим товаром і завантажив його в другий пакет, закидавши зверху м’ясними обрізками.
Залишалося з усім цим вийти на вулицю, непомітно дістати пиво та благополучно відбути з ним до себе в барліг. Галантно запропонувавши дівчині донести покупки до виходу, Мишко схопив пакет зі своїм скарбом і кинувся за своєю мимовільною рятівницею. Далі все повинно було пройти просто та технічно. Володар пивчанського дістає з пакету свій коштовний еліксир, робить ручкою па-па та прямує до своїх шикарних апартаментів.
Майже перемога і знову труднощі.
Не вийшло. Проклятий охоронець пішов за ними, як виявилося курити. Він зупинився на ганку в небезпечній близькості від Мишані, і тому нічого не залишалося, як піти за дівчиною до її фургона. Вона відчинила двері і почала складати пакети всередину. Нарешті, черга дійшла і до пакета Мішані, якого той явно не планував віддавати.
Вона схопилася за пакет, але відпустити скарб Мишко не міг. Це було вище за його сили. Раптом він почув тихе гарчання. Піднявши очі, невдалий захисник пива завмер за переляку. У глибині фургона сиділо 3 здоровенні пси, один з яких дуже уважно спостерігав за Мишком та його відчайдушною боротьбою за своє право на ідеальний вечір у товаристві пивчанського.
Борцю за благородний напій дуже захотілося втекти, але бігав він погано, оскільки його алкогольне тіло для цього було геть не пристосоване. Ззаду був охоронець, попереду величезні пси. Боротися з переважаючими силами супротивника не мало сенсу. Шансів втекти теж не було і Мишко, видавши про себе жахливе волання, віддав пакет дівчині, яка з невблаганністю гідною вищих сил тягла його до себе.
Страшна невдячність
Склавши всі покупки у фургон, вона повернулася до свого помічника і сказала:
– Велике спасибі за допомогу. Я спочатку вас неправильно зрозуміла. Рідко хто допомагає щиро та безкорисливо. Я ось сама доброволець у притулку тварин. Рук не вистачає. Все ніяк не усвідомлюю, що є такі благородні люди, як ви.
– До речі, своїх собак ще не вигуляла. Ходімо з нами? Я пригощу вас морозивом за допомогу. Буде наша така подяка. І додому вас проведемо заразом. Тим більше час пізній. Мало що? А з такою охороною ніхто сперечатися не стане.
Бідолашний Мішаня хотів відмовитися. Після знущальної пропозиції щодо морозива він взагалі збирався висловити все, що думає. Але нагадування про охорону знову внесло корективи до його планів. Він приречено кивнув і побрів зі своєю новою подругою по доріжці. На нього чекав жахливий безпивчанський романтичний вечір і морозиво в компанії дівчини, з якою не посперечаєшся. Її, до речі, звали Катя, і вона зовсім не вживала алкоголю.
— Я пишу книги на замовлення. Якщо маєте історію, яку давно хочете побачити написаною, можемо зробити це разом. Послуги письменника.
Більше статей про письменництво — у блозі. Мої власні книги — тут.
