Не такий

Опис

Годинник показав жадані 13.00 і Петя, згорнувши вікно з пасьянсом, бадьоро рушив до кулера, щоб набрати гарячої водички. Треба було поспішити, бо охочих вистачало, а води - якраз ні.
Наближаючись до потрібного кабінету, він почув звуки голосів, які лунали звідти і засмучено скривився: не встиг. Уповільнившись, він подався до входу, не бажаючи показати, що поспішав, але при цьому позначити свою присутність.
У «кулерній» панувало пожвавлення. Підійшовши ще ближче, Петя зміг розібрати перші слова і стурбовано зупинився. Розмовляли його сусідка по кабінету Олена та колега із сусіднього Андрій. Розмовляли про нього.
- Та який Петька педик? Звичайний овоч. Інертний і ні про що.

- Та я коли в мотлох уп'юся і стану овочем, все одно буду до тебе приставати. А він сидить з тобою в одному кабінеті вже рік, і ви жодного разу з ним до ладу навіть не поговорили. Ну як можна бути стільки часу поряд з такою ефектною бабою, як ти, і нічого не зробити?

- За бабу зараз по морді схопиш. А в іншому, посперечатися важко. Але все одно це вигадки твої і не більше. Нормальний він. Просто недолугий трохи.

- Ну і хрін з ним, з тим педиком. Мені конкурентів менше. Легше буде тебе споїти і оволодіти без перешкод.

Сміх, що пролунав з кабінету, вивів Петю зі ступору. Дивна суміш образи і нерозуміння того, що відбувається геть, відбило в ньому бажання попити чайку, і він, мовчки розвернувшись, попрямував до виходу на вулицю.
З одного боку, йому було дуже прикро за ставлення колег. Особливо сусідки по кабінету. Вона йому дуже подобалася, і він ось-ось уже збирався вжити рішучих дій із завоювання об'єкта бажання. А вона про нього «овоч»…
З іншого боку, він був розгублений ходом думок Андрія. Педик? До чого тут педик? Як взагалі могло спасти таке на думку? Та й слово те яке образливе…
Від негативних думок у голові і так вузькі плечі опустилися, зробивши його, візуально невисокого, ще нижче.
Поблукавши трохи вулицею, Петя абияк відновився морально і попрямував назад до турнікетів. Образа образою, але ж працювати треба… Звичним рухом поліз у кишеню, щоб дістати магнітну перепустку, але по ходу руху руки згадав про те, що перепустка залишилася на столі, адже він на вулицю не збиралася.