Вступ
Зав’язка
Основа частина
Кульмінація
Розв’язка
В попередніх статтях було розкрито тему вступу та зав’язки. Настала черга основної частини. Це найбільша складова книги як за обсягом, так і за подіями, що відбуваються.
Загалом основа розглядається як щось велике, де можна писати що хочеш і особливо не перейматися умовностями та правилами. Проте це не так. При написанні основної частини книги ви вже повинні зрозуміти, куди маєте прийти. Якщо віддалити умовну камеру і подивитися на всю книгу загалом, то стане зрозуміло, що основна частина книги – це прокладений на великому дисплеї навігатора шлях від зав’язки до кульмінації. Це не обов’язково повинно бути чітке бачення конкретної пікової сцени в майбутньому. Але щонайменше саму ідею треба розуміти, інакше буде абсолютно незрозуміло, куди саме прокладати маршрут.
Мій досвід.
Коли я починав писати досить специфічну книгу «Не такий», я мав на старті лише бачення того, як сильні світу успішно використовують те, що є важливим для нас. Ну і, звісно, чітке розуміння того, що для них це лише інструменти впливу та заробляння грошей.
«Житіє» було проявом ідеї, що у кожного може бути своє щастя і що для багатьох воно буде нав’язаною іншими ілюзією.
Я не бачив ні в першій, ні в другій книзі ніяких кульмінаційних сцен на початку, але вже був готовий про щось написати. Звісно, якщо письменник буде бачити конкретні події та умови, до яких він має прийти, то це взагалі суперситуація. Проте таке буває досить рідко, а отже, скоріш за все, доведеться задовольнитися основною ідеєю.
Концепція потягу.
Отже, будуємо маршрут і маємо в голові розуміння, що умовний потяг із героями та подіями буде везти із собою ще одного пасажира: читача. Він буде рухатися разом з усіма, не беручи участі, але віддаючи свою увагу. Він так само має прибути в точку кульмінації, захоплений усім, що відбувається, і таке можливо лише тоді, коли все це стане для нього чимось рідним та близьким. Інакше він може вийти на наступній зупинці.
Як створити такі умови? Повернемося до концепції потяга, що рухається маршрутом, і перенесемо це на реальне життя. Що відбувається дорогою? На початку розкриваються персонажі. Хтось починає чіплятися до всіх із розмовами, і ми розуміємо, що від нього буде багато галасу та непотрібної інформації.
Он інший урочисто вдягнув спортивний костюм, їсть курку із вареними яйцями та потайки наливає собі горілки, потихеньку приходячи до стану грогі. Напроти нього ж сидить зовсім інша людина. Це чоловік, одягнений у діловий костюм. Він читає якусь розумну книжку і морщить ніс від сусідського перегару.
Кожен розуміє, що між ними обов’язково рано чи пізно виникне конфлікт. І це відбувається тому, що нам саме життя розкрило персонажів через зовнішній вигляд, через конкретні дії. Ми завчасно розуміємо мотивацію та протиріччя цих людей. А той факт, що ми їдемо із ними в одному потязі, робить для нас майбутній конфлікт цікавим та близьким.
Перша порада. Зовнішність та вчинки.
Те саме має бути і в книзі. Ось маршрут, ось герої. Створіть для них природні умови. Закцентуйте увагу на їх зовнішності та вчинках. Вам необхідно, підхопивши те, що було створено у зав’язці, розвинути його і розкрити своїх персонажів так, щоб вони стали рідними та логічними для головного пасажира: читача. Він має повірити у їх існування. Зрозуміти, чому вони чинять саме так. І це одне із основних завдань основної частини.
Рухатися! Другорядне теж важливе.
Головним же залишається потрапити в точку кульмінації. Я знову повертаю вас до аналогії із потягом. Для того, щоб кудись потрапити, потрібно рухатися. Вкотре очевидна фраза, яку ми перенесемо до книжки. Неможливо перейти від зав’язки до піку подій одним рухом. Це маршрут. Звивистий та складний. Щось має відбуватися і поза потягом. На станціях, де він буде зупинятися. На залізничному полотні, яким він буде рухатися. Без зайвого. Ми маємо відобразити виключно те, що буде далі потім рухатися в цьому книжному потязі. Нічого зайвого. Нові герої мають на певному етапі вступити у контакт із тими, що в книзі із самого початку. Або створити події, які далі будуть впливати на сюжет.
Якийсь прохідний персонаж, що буде їхати із основними героями, може прискорити чи розвинути події. Наприклад, подарувати нашому пасажиру в спортивному костюмі пляшку коньяку. Той має причепитися із пропозицією випити до інтелігента, який до цього відмовився, сказавши, що горілку не п’є. Тільки коньяк. Далі чоловік у діловому костюмі або відмовиться, що призведе до бійки із ображеним «спортсменом», або навпаки погодиться, і в процесі їхньої пиятики буде з’ясовано, що між ними не так вже й багато відмінностей.
Ідея визначає все.
Абсолютно різний розвиток, що залежить від основної ідеї книги. Якщо вона про розрив між соціальними верствами та світоглядом, то нехай б’ються. Якщо ж навпаки книга про те, що у людей більше спільного, то нехай п’ють та знаходять спільне. У книзі все як у житті. Люди із акцентом на негативі знаходять більше конфліктів. Ті ж, хто ставляться із позитивом, знаходять більше, відповідно, позитивної взаємодії.
Отже, наступна порада. Наповніть сюжет та основну частину подіями, які будуть виглядати реальними з точки зору того світу, який було створено вами у книзі. Нехай це буде логічно та зрозуміло для читача. І нехай все це відповідає основній ідеї. Так ви зможете, прийшовши до кульмінації, зайти в неї природно та без необхідності перевантажувати текст додатковими поясненнями та іншими шкідливими допоміжними засобами.
Фінал основної частини. Тільки головне.
Рухаємося далі. В нас є вхід у основну частину, що був створений зав’язкою. Є середина, де основна частина сама собі голова, але при цьому прагне до поєднання із піковим моментом книги. Залишається передкульмінаційна частина, де ми ось-ось увірвемося до самої кульмінації.
Що має бути тут? І я знову поверну вас до потягу. Що відбувається по ходу та наприкінці поїздки? Пасажирів стає все менше. Всі ті, хто відпрацювали свою роль, мають вийти. Всі події, що з різних боків на різних етапах стікалися струмками до потягу, мають, відпрацювавши своє, більше не згадуватися.
Єдина відмінність від реального потягу полягає в тому, що саме вам треба буде обрати, хто ж саме покине історію, а хто в ній займе одне з центральних місць.
Ви як письменник маєте чітко усвідомити: все, залишаються тільки головні герої та головні думки. Все інше має піти, залишивши потрібні спогади та ставлення. Ми вже не потребуємо нового, якщо це не основна ідея книги (щось типу появи того, хто впливав або може радикально вплинути на все, не зламавши сюжету).
Маркером готовності входу є те, що на сцені перебувають тільки ті персонажі, які мають неймовірне значення. І ще там є події, які перебувають на своєму піку і мають максимальну температуру.
Це точка, на якій основну частину можна відпускати. І це майже остання конкретна порада.
Перед переходом до кульмінації приберіть зі сцени всіх другорядних героїв. Зведіть все до взаємодії виключно між головними персонажами. Залиште тільки ті процеси, що матимуть високу напругу. Ну а далі вже візьме своє кульмінація, про яку я буду писати в наступній статті.
Це майже все, що я хотів би сказати. Я знову не даю формулу чи інструкцію, залишаючись в рамці того, що ви маєте зрозуміти, а не повторити. Разом із тим те, що можна було визначити більш-менш конкретно, я не оминув.
Образ, що створений життям.
Наостанок я би знову хотів повернутися до потягу, який було використано мною для того, щоб легше донести інформацію. Простий образ, який доволі непогано допомагав донести складну інформацію, використавши як власний життєвий досвід, так і досвід тих, хто буде читати цю статтю. Проста логіка щоденного у паралелі із творчим процесом.
Такі речі напрочуд ефективні, тому що ґрунтуються на тому, що кожен із нас вже пройшов. Ґрунтуються на нашому досвіді.
Це приклад дуже важливого для написання книг. Навіть якщо ви писатимете про інопланетних істот, то будете використовувати в першу чергу наявні знання та досвід. Це не буде інформація з нізвідки. Будь-яка вигадка буде мати джерело та коріння у реальному житті.
Саме тому остання порада для вас полягає в наступному: знаходьте те, про що ви хочете написати, в першу чергу у власному досвіді. Проводьте паралелі, знаходьте спільне. Тоді у вас ніколи не буде проблем із реальністю контенту. І ви ніколи не полізете писати про те, що для вас є далеким та незрозумілим.
Читач відчуває фальш краще за будь-який детектор брехні. І самі себе ви теж не обманете.
— Я пишу книги на замовлення. Якщо маєте історію, яку давно хочете побачити написаною, можемо зробити це разом. Послуги письменника.
Більше статей про письменництво — у блозі. Мої власні книги — тут.
Василь Ковальчук 19.01.2026
